Громадські роботи, штрафи та електронні браслети: Україна розглядає альтернативи в'язниці за злочини невеликої тяжкості
Поділитися
Попри конфлікт, що триває, чиновники органів юстиції працюють над пошуком перспективного рішення, яке дозволить знизити навантаження на в'язниці країни та переглянути систему пробації. 19 вересня 2022 року уряд схвалив законопроєкт, який наразі передано на розгляд у профільному комітеті. Як розповіла заступниця Міністра юстиції Олена Висоцька журналістці Тетяні Курмановій з "Інституту висвітлення війни і миру", мета полягала в тому, щоб полегшити соціальну інтеграцію та при цьому гарантувати покарання правопорушників за скоєні злочини.
Оригінал інтерв'ю з Оленою Висоцькою опубліковано на Institute War & Peace Reporting.
— Чому Міністерство юстиції розглядає альтернативи тюремному ув'язненню?
— Нинішня система правосуддя в Україні спрямована на ізоляцію правопорушників, яка фізично унеможливлює повторне вчинення ними злочину протягом певного періоду часу. Але вимагати ув'язнення за кожен злочин не варто. Для нас як для суспільства важливо, щоб після відбуття терміну у в'язниці правопорушники не скоювали повторні злочини.
Згідно з нашою філософією, у в'язниці повинні перебувати тільки ті люди, які вчинили серйозний злочин. Покарання повинно бути — питання лише в тому, яким саме. Людина має не просто відбути покарання, а змінитися та навчитися жити, не порушуючи закон.
Законопроєкт передбачає такі рішення, як громадські роботи, штрафи, електронні браслети та певні обмеження на здійснення професійної діяльності. Злочини невеликої тяжкості можуть бути погашені громадськими роботами, наприклад, для компенсації шкоди жертві.
— Які проблеми вирішить ця ініціатива?
— Альтернативні санкції могли б допомогти вирішити наявні проблеми в пенітенціарній системі, починаючи з витрат на утримання кожного ув'язненого. Це дорого, але при цьому рівень життя залишається низьким. Розвантаження системи дозволило б нам ефективніше використовувати ресурси та зосередитись лише на тих людях, які справді заслуговують на ув'язнення. Життя у в'язниці впливає на поведінку людей, важко говорити про психологічну допомогу або програми ресоціалізації.
— Які поточні витрати на одного ув'язненого?
— Ми завжди надаємо інформацію за попередній рік після закінчення періоду. У 2020 році на утримання однієї людини у в'язниці протягом року витрачалось 130 тисяч гривень. Майже половина цієї суми йшла на комунальні послуги та оплату праці персоналу, а друга частина — на медичне обслуговування, харчування та іншу матеріальну підтримку. Йдеться про близько 11 тисяч гривень на людину в місяць. Це величезні витрати.
Можливо, що скорочення термінів покарання та кількості в'язниць пропорційно зменшить вплив на державний бюджет. Ми також повинні перенаправити ці заощадження на зміну поточних умов утримання, які не сприяють справжньому виправленню та ресоціалізації. В умовах нинішньої системи утримання під вартою навчити людину вчитися та читати книги неможливо.
— Одне із запропонованих рішень — пробація. Що це означатиме?
— Пробація не є чимось новим для України. У нас на пробації близько 60 тисяч осіб, що вдвічі більше, ніж у в'язницях. Вона існує вже п'ять років, у цій системі працює приблизно 6 500 співробітників по всій країні. Усі покарання, альтернативні тюремному ув'язненню, супроводжують інспектори з питань пробації. Такі покарання включають громадські роботи, виплату штрафу, обмеження на професійну діяльність та заборону обіймати певні посади.
Пробація вирішує проблему. Це не ухилення від кримінальної відповідальності, як чомусь вважають у нашій країні. Ми бачимо, що на сьогодні у в'язницях перебуває близько 2 тисяч людей, які могли б приєднатися до програми з 60 тисяч, про яку я згадала. Це число, яке принципово не вплине на роботу служби пробації.
Зараз у нас є десять виправних центрів. Це відкриті установи для осіб, засуджених за кримінальні проступки та злочини невеликої тяжкості, а також дл ув'язнених, яким цей вид покарання призначається як заміна невідбутої частини терміну покарання.
— Що змінить нова законодавча ініціатива?
— По суті, вона розширить перелік статей і злочинів, а також обставин, за яких суд зможе застосовувати цей вид покарання.
Зараз важко передбачити майбутнє навантаження на систему пробації. Це не означатиме, що суд зобов'язаний ухвалювати рішення на користь пробації — у нього є право вибору. На мій погляд, судова практика буде рухатися до цього досить повільно. Але, як суспільство, ми повинні надати суду таку можливість.
— Чи є у вас пропозиції щодо розгляду справ, коли у злочинців немає коштів для внесення застави?
— Законопроєкт містить багато нововведень, пов'язаних зі звільненням під заставу, такі як використання забезпечення, наприклад, нерухомості, або розстрочки, що збільшить кількість людей, які зможуть скористатися наданими можливостями. І суд може звертатися до цього рішення частіше, оскільки це допоможе розвантажити нашу систему.
Люди зможуть закласти квартиру, доводячи свою невинуватість у суді, або внести заставу в розстрочку: якщо їм винесуть вирок, виплати припиняться. Існує обмеження на час судового розгляду в суді для запобігання нескінченним процесам, коли людина сидить у слідчому ізоляторі більше визначеного для неї терміну.
Ми повинні мотивувати Верховну Раду ухвалити ці закони, а потім суди та юридичну спільноту забезпечити їх дотримання.
Пробація повинна розвиватися, набирати обертів і доводити, що цей інститут здатний виконувати кримінальне покарання. Суспільство має йому довіряти та знати, що після пробації рецидивізм знижується. Йдеться не про відкриття дверей в'язниць, кожен злочинець повинен бути покараний. Але в'язниця — не єдиний спосіб покарати правопорушників.
Цю публікацію підготовлено в рамках проєкту "Голоси України", який реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй та розвитку Великої Британії (FCDO).
Читайте Новини.LIVE!
